ПРАВОСВІДОМІСТЬ ПРИСЯЖНИХ ЗАСІДАТЕЛІВ У СУДОВИХ ПРАКТИКАХ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.) : СОЦІОЕТНІЧНІ ЧИННИКИ

Анотація

Метою роботи є аналіз, на основі судових справ Житомирського окружного суду, особливості інтерпретації представниками різних етнічних груп норм імперського законодавства, та визначення характерних рис правосвідомості присяжних засідателів Правобережної України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Методологія дослідження базується на основних принципах історичного дослідження: історизму, науковості, об’єктивності. Для досягнення поставленої мети застосовувалися загальнонаукові та спеціально-історичні методи (історико-генетичний, історико-порівняльний, джерелознавчий). Наукова новизна полягає у тому, що на основі архівних матеріалів Державного архіву Житомирської області та широкому спектрі інших джерел досліджено особливості правосвідомості присяжних засідателів крізь призму соціоетнічних чинників у регіональному вимірі. Висновки. Правосвідомість населення Правобережної України демонструвала відмінні моделі взаємодії з імперською судовою системою. Представлені у списках присяжних поляки, переважно колишні представники шляхти, звикли активно використовувати правові механізми для захисту своїх інтересів, попри політичні обмеження з боку влади. Їхня участь у суді була наслідком компромісу з імперською адміністрацією, а їх представництво серед присяжних обумовлювалося лояльністю до влади. Правосвідомість єврейського населення ґрунтувалася на колективній солідарності та нормах релігійного права, що зумовлювало відчуженість від імперського правосуддя  і, як наслідок, мінімальне представництво в суді присяжних. Домінували у списках присяжних представники українського селянства, які відображали правосвідомість засновану на звичаєвому праві та народній моралі. Аналіз судової практики Житомирського окружного суду кінця ХІХ – початку ХХ ст. демонструє, що тлумачення імперського законодавства присяжними часто виходило за межі формального тексту. Присяжні нерідко керувалися «природною справедливістю», особливо у справах щодо приватної власності, помсти за особисту образу чи злочинів, скоєних у стані афекту. Значний вплив на результат справи мала присутність присяжного повіреного, чия професійна аргументація могла суттєво змінити інтерпретацію доказів.