ПОЛЬСЬКА КУЛЬТУРА В УКРАЇНІ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ. 1917–1921 РР.

Анотація

Мета роботи полягає в з’ясуванні сутності трансформацій в польській освітній і театрально-мистецькій діяльності в Україні в умовах зміни форм української державності, ідеологічних систем та соціальних перетворень в 1917 – 1921 рр. Методологія дослідження базується на застосуванні принципу історизму, що розглядає специфічні умови розвитку польської культури в період революції та боротьби за державність українського народу; принципу системності, що спирається на дослідження польської культури в загальній системі національних завдань відродження польської державності; соціального підходу, який враховує усвідомлення певних суспільних груп у розвитку польської культури. Для реалізації поставлених завдань за допомогою історико-системного методу в статті охарактеризовано основні етапи розвитку польського шкільництва. Аналіз діяльність польських громадських організацій освітнього та культурно-мистецького спрямування, з’ясування значення та впливу польського театру на суспільне життя здійснено на основі  структурного та функціонального методів. Наукова новизна дослідження полягає в з’ясуванні впливу різних форм української державності, зміни ідеологічних систем та соціальних перетворень у період Української революції та боротьби за державність 1917 – 1921 рр. на розвиток польської освіти та культурно-мистецьке життя в Україні. Висновки. Після російської лютневої революції і створення українських органів державної влади в 1917 р. розпочався активний процес розбудови польського національного життя в Україні. Навесні 1917 р. було створено польські представницькі інституції, розпочалась співпраця польських демократичних сил з органами української влади. Завдяки сприятливій політиці УЦР, спрямованій на забезпечення прав національних меншин та впровадження національно-культурної автономії, проходив процес масового створення польських початкових і середніх шкіл, виникла низка польських освітніх організацій по всій території України. Впровадження у життя політики забезпечення рівних прав усього населення в Українській Державі П. Скоропадського привело до скасування національно-персональної автономії. Однак цей період залишався сприятливим для розвитку польської освіти і культури, оскільки забезпечував політичну стабільність і можливість розвитку польського суспільно-політичного та культурного життя. Утвердження влади більшовиків у 1919 р. в Україні в результаті боротьби різних політичних сил та ідеологічних систем закріплювало класовий пріоритет суспільного розвитку й заперечувало можливість продовження польської освітньої і культурної діяльності через утиски польських громадських діячів, що викликало їх від’їзд до Польщі. Ті осередки польської освіти й культури, які залишилися, продовжували діяти вже в системі радянської влади.