ФРАНЦИСКАНСЬКА МІСІЯ ІОАНА ДЕ ПЛАНО КАРПІНІ 1245 РОКУ: СУПУТНИКИ ПАПСЬКОГО ЛЕГАТА З БОГЕМІЇ ТА ЇХНІЙ СТОСУНОК ДО РУСІ
DOI:
https://doi.org/10.35433/history.112013Ключові слова:
Романовичі, Пшемисліди, Іоан де Плано Карпіні, францисканці, монгольське завоювання, Апостольська столиця, галицько-чеський союзАнотація
Мета роботи – проаналізувати участь францисканських місіонерів із Богемії у посольстві Іоана де Плано Карпіні до монгольського хана у контексті русько-чеських стосунків середини ХІІІ ст. Методологія дослідження. За основу методології покладено системний підхід до вивчення суспільно-політичних явищ, що ґрунтується на принципах науковості, об’єктивності та історизму. Були використані порівняльно-історичний, критичний, проблемно-хронологічний, джерелознавчий та аналітичний методи. Наукова новизна статті полягає у тому, що в історіографії досі не зверталась увага на богемське походження двох учасників місії Карпіні, до того ж, цей факт не вписувався у ширше тло русько-чеських відносин того часу. Звернено увагу на роль Папи у врегулюванні міжнародної ситуації у Центрально-Східній Європі, та як це пов’язувалось із політикою чеських Пшемислідів і галицько-волинських Романовичів. Висновки. Відзначено, що чинник появи кочівників та їхньої загрози для Європи був вирішальним для чесько-руських контактів, які стали частиною східної політики Апостольської столиці. Оскільки і Пшемисліди, і Романовичі в умовах монгольської загрози активно комунікували у 40-х рр. ХІІІ ст. з Папою, то неминучою стала й чесько-руська комунікація. З огляду на це, у статті звернено увагу на такі моменти. По-перше, проаналізовано тогочасний обсяг знань про Русь у Богемії. По-друге, підкреслено передумови, які сприяли чесько-руському зближенню з Римом, попри несприятливу політику німецького імператора. По-третє, саме у міжнародному ключі потрактовано русько-чеські стосунки середини ХІІІ ст. та їхній виразний вияв у формі галицько-чеського союзу у наступні десятиліття. Події війни за спадщину Бабенбергів у 1246–1278 рр. та чесько-руські взаємини у її контексті слід розглядати як продовження політичної лінії, ініційованої Папою та втіленої францисканцями.
Посилання
Войтович, Л. (2006). Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква: О. Пшонківський, 782 с.
Іоаннъ де Плано Карпини. Исторія Монгаловъ. Вильгельмъ де Рубрукъ. Путешествіе въ Восточныя страны. Введеніе, переводъ и примѣчанія А. І. Малеина. Санкт-Петербургъ: Тип. А. С. Суворина, 1911, 232 с.
Козак, С. (2019). Як обернути програний похід на перемогу? Чеська політика Данила Романовича крізь призму ординської загрози та взаємозв’язків з Римом. Записки Львівського медієвістичного клубу. 4. 11–24.
Козак, С. (2021). Лицарське непорозуміння: до трактування епізоду з подарованим мечем під час Опавської кампанії Данила Романовича у 1253 році. Проблеми історії війн і військового мистецтва. Вип. 3. 79–88.
Майоров, А. (2015). Завершающий этап западного похода монголов: военная сила и тайная дипломатия. Золотоордынское обозрение. 1. 68–95.
Майоров, А. (2016). “Завоевательный поход в Центральную Европу: военная сила и тайная дипломатия”, в Миргалеев И. М., Хаутала Р. (Ред.), Золотая Орда в мировой истории. Коллективная монография. Казань: Институт истории им. Ш. Марджани АН РТ. 113–137.
Паславський, І. (2009). Український епізод Першого Ліонського собору (1245 р.). Дослідження з історії європейської політики Романовичів. Львів: Українські технології, 123 с.
Паславський, І. (2011). Інформація про татар руського архиєпископа Петра, учасника І Ліонського собору (1245). Княжа доба: історія і культура, 4, С. 216–231.
Полное собрание русских летописей. Т. 2. Ипатьевская летопись. СПб, 1908. 938 стлб, 87 с.
Стасюк, А. (2014). Участь Ордену францисканців у переговорах Романовичів з папством у 40-х роках ХІІІ століття. Княжа доба: історія і культура, 8, 257–270.
Флоровский, А. (1935). Чехи и восточные славяне. Очерки по истории чешско-русских отношений (Х–ХVIII вв.). В 2-х томах. Прага: Slovansky ustav, 1935. Т. 1. 527 с.
Христианский мир и «Великая Монгольская империя». Материалы францисканской миссии 1245 года. Критический текст, перевод с латыни «Истории Тартар» брата Ц. де Бридиа Аксенова C. B. и Юрченко А. Г. Санкт-Петербург: Евразия, 2002. 477 c.
Abraham, W. (1904). Powstanie organizacji Kościoła Łacińskiego na Rusi. T. 1. Lwów: Nakł. Tow. dla Popierania Nauki Polskiej. 418 s.
Benedykt Polak. Z Europy do Azji przez Kazachstan (1245–1247). Wyd. J. Strzelczyk. Warszawa: 2008. 100 s.
Bullarium franciscanum romanorum pontifi cum constitutiones, epistolas, ac diplomata continens tribus ordinibus minorum, clarissarum, et poenitentium a seraphico patriarcha Sancto Francisco. Ed. Fr. Joannis Baptistea Constantii and Fr. Joannis Hyacinthi Sbaraleae. Romae: 1759. T. 1. pp. 360–361.
Bullarium Poloniae. Ed. Sułkowska-Kuraś I., Kuraś St. Romae, 1982. T. 1. S. 82.
Dąbrowski, D. (2001). Stosunki polityczne Lwa Daniłowicza z sąsiadami zachodnimi w latach 1264-1299/1300 r. Галичина та Волинь у добу середньовіччя. Історичні та культурологічні студії. Т.3. Львів. 42–69.
Historia Mongalorum: Viaggio Di F. Giovanni Da Pian del Carpine AI Tartari Nel, 1245–1247. Ed. Pulle G. Firenze: Tipografia G. Carnesecchi, 1913. 336 p.
Les registres d'Innocent IV (1243–1254). I. Ed. Berger E. Paris, 1884.
Nagirnyj, W. (2011). Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w latach 1198(1199)–1264. Kraków: Polska Akademia Umiejętności. 362 s.
Pichler, A. (1865). Geschichte der kirchlichen Trennung zwischen dem Orient und Occident. München: M. Rieger. Bd. 2. 826 s.
Relation des Mongolos ou Tartares par le frѐrer Jean du Plan de Carpin de l’order des frѐres mineurs, lѐgat du Saint-Sige Apostolique, nonce en Tartarie pendant les annѐes 1245, 1246, 1247. Ed. рar D’Avezac M. Paris, 1838, 341–377.
Ryccardi de Sancto Germano notarii Сhronica. 1189–1243. 1866. Ed. Pertz G.H. Monumenta Germaniae Historica. Scriptores. XIX. Hannoverae, 1866. pp. 321–384.
Strzelczyk, J. (1993). Stolica apostolska wobec problemu mongolskiego do połowy XIII wieku [w:] Spotkanie dwóch światów. Stolica Apostolska a świat mongolski w połowie XIII wieku, Poznań.
Strzelczyk, J. (2008). Od Lyonu do Mongolii. Poselstwa papieskie do Wielkiego Chana i relacje wysłanników [w:] Benedykt Polak, Z Europy do Azji przez Kazachstan (1245–1247). Warszawa.
Umiński, J. (1922). Niebiezpieczeństwo tatarskie w połowie XIII wieku a papież Innocenty ІV. Lwów: Towarzystwo Biblioteka Religijna. 152 s.
References
Voitovych, L. (2006). Kniazha doba na Rusi: portrety elity. Bila Tserkva: O. Pshonkivskyi, 782 s. [in Ukrainian].
Іoann de Plano Karpini. Istorіya Mongalov. Vilgelm de Rubruk. Puteshestvіe v Vostochnyya strany. Vvedenіe, perevod i primechanіya A. І. Maleina. Sankt-Peterburg: Tip. A. S. Suvorina, 1911, 232 s. [in Russian].
Kozak, S. (2019). Yak obernuty prohranyi pokhid na peremohu? Cheska polityka Danyla Romanovycha kriz pryzmu ordynskoi zahrozy ta vzaiemozviazkiv z Rymom. Zapysky Lvivskoho mediievistychnoho klubu. 4. 11–24. [in Ukrainian].
Kozak, S. (2021). Lytsarske neporozuminnia: do traktuvannia epizodu z podarovanym mechem pid chas Opavskoi kampanii Danyla Romanovycha u 1253 rotsi. Problemy istorii viin i viiskovoho mystetstva. Vyp. 3. 79–88. [in Ukrainian].
Mayorov, A. (2015). Zavershayushchiy etap zapadnogo pokhoda mongolov: voennaya sila i taynaya diplomatiya. Zolotoordynskoe obozrenie. 1. 68–95. [in Russian].
Mayorov, A. (2016). “Zavoevatelnyy pokhod v Tsentralnuyu Yevropu: voennaya sila i taynaya diplomatiya”, v Mirgaleev I. M., Khautala R. (Red.), Zolotaya Orda v mirovoy istorii. Kollektivnaya monografiya. Kazan: Institut istorii im. Sh. Mardzhani AN RT. 113–137. [in Russian].
Paslavskyi, I. (2009). Ukrainskyi epizod Pershoho Lionskoho soboru (1245 r.). Doslidzhennia z istorii yevropeiskoi polityky Romanovychiv. Lviv: Ukrainski tekhnolohii, 123 s. [in Ukrainian].
Paslavskyi, I. (2011). Informatsiia pro tatar ruskoho arkhyiepyskopa Petra, uchasnyka I Lionskoho soboru (1245). Kniazha doba: istoriia i kultura, 4, S. 216–231. [in Ukrainian].
Polnoe sobranie russkikh letopisey. T. 2. Ipatevskaya letopis. SPb, 1908. 938 stlb, 87 s. [in Russian].
Stasiuk, A. (2014). Uchast Ordenu frantsyskantsiv u perehovorakh Romanovychiv z papstvom u 40-kh rokakh KhIII stolittia. Kniazha doba: istoriia i kultura, 8, 257–270. [in Ukrainian].
Florovskiy, A. (1935). Chekhi i vostochnye slavyane. Ocherki po istorii cheshsko-russkikh otnosheniy (Kh–KhVIII vv.). V 2-kh tomakh. Praga: Slovansky ustav, 1935. T. 1. 527 s. [in Russian].
Khristianskiy mir i «Velikaya Mongolskaya imperiya». Materialy frantsiskanskoy missii 1245 goda. Kriticheskiy tekst, perevod s latyni «Istorii Tartar» brata Ts. de Bridia Aksenova C. B. i Yurchenko A. G. Sankt-Peterburg: Yevraziya, 2002. 477 c. [in Russian].
Abraham, W. (1904). Powstanie organizacji Kościoła Łacińskiego na Rusi. T. 1. Lwów: Nakł. Tow. dla Popierania Nauki Polskiej. 418 s. [in Polish].
Benedykt Polak. Z Europy do Azji przez Kazachstan (1245–1247). Wyd. J. Strzelczyk. Warszawa: 2008. 100 s. [in Polish].
Bullarium franciscanum romanorum pontifi cum constitutiones, epistolas, ac diplomata continens tribus ordinibus minorum, clarissarum, et poenitentium a seraphico patriarcha Sancto Francisco. Ed. Fr. Joannis Baptistea Constantii and Fr. Joannis Hyacinthi Sbaraleae. Romae: 1759. T. 1. pp. 360–361. [in Latin].
Bullarium Poloniae. Ed. Sułkowska-Kuraś I., Kuraś St. Romae, 1982. T. 1. S. 82. [in Latin].
Dąbrowski, D. (2001). Stosunki polityczne Lwa Daniłowicza z sąsiadami zachodnimi w latach 1264–1299/1300 r. Halychyna ta Volyn u dobu serednovichchia. Istorychni ta kulturolohichni studii. T.3. Lviv. 42–69. [in Polish].
Historia Mongalorum: Viaggio Di F. Giovanni Da Pian del Carpine AI Tartari Nel, 1245-1247. Ed. Pulle G. Firenze: Tipografia G. Carnesecchi, 1913. 336 p. [in Italian].
Les registres d'Innocent IV (1243–1254). I. Ed. Berger E. Paris, 1884. [in French].
Nagirnyj, W. (2011). Polityka zagraniczna księstw ziem halickiej i wołyńskiej w latach 1198(1199)–1264. Kraków: Polska Akademia Umiejętności. 362 s. [in Polish].
Pichler, A. (1865). Geschichte der kirchlichen Trennung zwischen dem Orient und Occident. München: M. Rieger. Bd. 2. 826 s. [in German].
Relation des Mongolos ou Tartares par le frѐrer Jean du Plan de Carpin de l’order des frѐres mineurs, lѐgat du Saint-Sige Apostolique, nonce en Tartarie pendant les annѐes 1245, 1246, 1247. Ed. рar D’Avezac M. Paris, 1838, 341–377. [in French].
Ryccardi de Sancto Germano notarii Сhronica. 1189–1243. (1866). Ed. Pertz G.H. Monumenta Germaniae Historica. Scriptores. XIX. Hannoverae. pp. 321–384. [in Latin].
Strzelczyk, J. (1993). Stolica apostolska wobec problemu mongolskiego do połowy XIII wieku [w:] Spotkanie dwóch światów. Stolica Apostolska a świat mongolski w połowie XIII wieku. Poznań. [in Polish].
Strzelczyk, J. (2008). Od Lyonu do Mongolii. Poselstwa papieskie do Wielkiego Chana i relacje wysłanników [w:] Benedykt Polak, Z Europy do Azji przez Kazachstan (1245–1247). Warszawa. [in Polish].
Umiński, J. (1922). Niebiezpieczeństwo tatarskie w połowie XIII wieku a papież Innocenty ІV. Lwów: Towarzystwo Biblioteka Religijna. 152 s. [in Polish].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
