ПАМ’ЯТТЄВІ СТУДІЇ ТА ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ПРО ВІЙНИ І ВОЄННІ КОНФЛІКТИ ХХ СТ.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ

Анотація

Метою статті є аналіз та систематизація наукової літератури, присвяченої пам’яттєвим студіям в цілому, та історичній памʼяті про війни, зокрема. Серед завдань, які планувалось розв’язати – порівняння досліджень як закордоних, так і вітчизняних авторів в контексті співвідношення уваги до Першої та Другої світової воєн та локальних конфліктів, зокрема, Афганської війни. В статті також зосереджена увага на дослідженнях проблем інструменталізації пам’яті.

Методологія. У процесі роботи над статтею були використані загальнонаукові методи дослідження: опису, системного аналізу наявної літератури та джерел. Серед методів і елементи компаративного аналізу. Застосування принципів, підходів та спеціально-історичних методів зумовлене предметом дослідження.

Висновки. Питання колективної, суспільної, історичної памʼяті стало предметом активних досліджень ще у 20-х роках XX ст. Специфікою досліджень умовного, першого етапу розвитку пам'яттєвих студій стали: зосередження уваги на періоді античності та дослідження механізмів пам'ятання, зокрема такого явища як мнемоніка. На ранній стадії розвитку пам'яттєвих студій до цієї сфери особливий інтерес проявляли представники філософських, культурологічних, соціологічних студій та психологи. Цим пояснюється активне використання у сфері дослідження історичної пам'яті та політики понятійного апарату окреслених напрямків. Професійне історичне середовище почало проявляти зацікавлення до сфери пам'яти лише з 60-х рр. ХХ ст. З того часу політики могли використовувати ситуацію зміни поколінь, що віддаляла події війни від актуальної на той момент дійсності. В свою чергу, історики, (як і представники інших наукових напрямків), отримали матеріал для досліджень та рефлексій. Світові/локальні війни та їх місце в житті суспільств по-різному представлені в ландшафтах пам'яті. Ці відмінності пов'язані із політичною сферою та завданнями, які ставили перед собою політики. Від спонукання/примусу суспільств до забуття, або ж, навпаки до створення міфів, які гіперболізували ті чи інші події війни, їх учасників та роль держави в перемозі. Трактування подій Другої світової війни позначені «війною пам’ятей», до якої активно долучені як науковці, так і державні інституції різних країн. Афганська війна, попри усвідомлення її змісту та характеру, в Україні пов’язується із пам’ятанням та шанобливим ставленням до її жертв. Вона представлена та зберігається у символічних заходах учасників війни/їх родичів та ландшафтних меморіальних комплексах.

Історіографія пам’яттєвих студій, та особливо, розгляд пам’яті про війни та її міфологізація з кожним роком розширюється завдяки новим дослідженням, які набувають особливої ваги в умовах сучасної війни. Регіональні дослідження ландшафтів пам’яті в Україні знаходиться на початковому етапі. Наявні окремі локальні дослідження, які варто розвивати та порівнювати з метою виділення тенденцій, притаманних окремим регіонам України. Адже через особливості політичного розвитку, історичних передумов, культурних традицій кожен регіон України має свої особливості історичної пам’яті. Ми не маємо чітко узгоджених норм і традицій побудови і формування ландшафтів, що природно вписуються в навколишній простір. Позитивна сторона такої ситуації полягає в тому,  що дозволяє започаткувати нові традиції формування ландшафтів, що максимально збалансовано будуть зберігати та висвітлювати пам’ять про війни.