УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ 1940–60-Х РОКІВ ПРО СТОСУНКИ МІЖ ВІЙСЬКОМ ЗАПОРОЗЬКИМ НИЗОВИМ ТА РОСІЄЮ ПІД ЧАС ГАЙДАМАЦЬКОГО РУХУ В XVIII СТОЛІТТІ
DOI:
https://doi.org/10.35433/history.112037Ключові слова:
запорозько-російські взаємини, гайдамацький рух, Запорізька Січ, Військо Запорозьке Низове, Російська імперія, українська радянська історіографіяАнотація
Мета дослідження полягає у здійсненні аналізу праць українських радянських істориків 1940-60-х років, які присвячені гайдамацькому рухові та висвітленню ролі козацтва у ньому. Простежені зміни радянської парадигми щодо тлумачення історії Війська Запорозького Низового та соціального і політичного аспектів запорозько-російських взаємин під час гайдамацького руху в XVIII столітті. Вивчено вплив постанов з’їздів КПРС щодо висвітлення 300-річчя «воз’єднання України та Росії» та 200-річчя Коліївщини. Виокремлена періодизація в дослідженнях науковців, відштовхуючись від впливу в різні роки комуністичної партії на українську радянську історичну науку. Серед методів, які були використані під час підготовки статті – загальнонаукові та загальністоричні, серед яких аналіз радянської історіографії проблеми, порівняння та узагальнення. Наукова новизна підкреслюється тим, що в сучасній українській історіографії відсутні праці, які присвячені дослідженню історії запорозько-російських стосунків під час гайдамацького руху XVIII ст. Автор статті пропонує заповнити цю історіографічну нішу.
Висновки. У контексті вивчення гайдамацького руху XVIII ст., вітчизняні історики розглядали запорозько-російські взаємини, як складову частину боротьби селян з феодалами на Правобережній Україні та їхніх стосунків з російською державою. Це було зумовлено просуванням та закріпленням у радянській історіографії ідеї «провідної ролі» селянства у війнах та постаннях окресленого періоду, як представників пригноблених класів. Провідна роль запорожців у повстаннях, що було доведено низкою документів з різних архівних установ СРСР, повинна була закріпитись за селянством. Радянські історики свідомо підтримували політику ЦК КПРС, долучаючись до перетворення історичної науки на політичний інструмент, з метою убезпечення своєї діяльності та забезпечення комфортного повсякденного життя.
Посилання
Gumplowicz, L. (1872) Korenspondensja miedzy Stanislawem Augustem a Ksawerym Branickim lowczym koronnym w roku 1768. Krakow, 39.
Tairova-Yakovleva, T. (2019). The Participation of Zaporozhian Cossacks in the 1768 Haidamaka Uprising (Koliivshchyna). Quaestio Rossica, 7(3), 969 980.
Kushnir, O. (2011). Istoriohrafiia haidamatskoho rukhu: zahalni kharakterystyky y interpretatsii (XIX poch. XX st.). Kyivska starovyna, 4, 55 66.
Andrievskiy, A. (1893). Materialy po istorii Zaporozhya i pogranichnykh otnosheniy (1743 1767 g.). Zapiski Odesskogo obshchestva istorii i drevnostey, 16, 228.
Arkhiv Yugo-zapadnoy Rossii, izdavaemyy Vremennoy komissiey dlya razbora drevnikh aktov [v 35 tt.]. Ch. 3: Akty o gaydamakakh (1700 1768). Kiev, ІІІ. 1028.
Baranovskyi, O. (2013). Polityka Novoi Sichi shchodo zaporozkoho haidamatstva: dzhereloznavchyi analiz. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, 36, 308 312.
Buket, Ye. (2016). Shvachka feniks ukrainskoho dukhu. Kyiv, 360.
Buket, Ye. (2014). Ivan Bondarenko ostannii polkovnyk Koliivshchyny. Istorychnyi narys. Kyiv, 320.
Buket, Ye. (2020). Semen Nezhyvyi lytsar Kholodnoho Yaru. Kyiv, 416.
Haidamatskyi rukh na Ukraini v XVIII st.: Zbirnyk dokumentiv. Kyiv.
Golobutskiy, V. (1960). Maksim Zheleznyak: Rukovoditel «Koliivshchiny», vosstaniya krestyan i kazakov Pravoberezhnoy Ukrainy v 1768 g. Moskva, 72.
Holobutskyi, V. (1973). Aktualni pytannia istorii Ukrainy doby feodalizmu i zavdannia radianskykh istorykiv. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 9, 25–39.
Golobutskiy, V. (1956). Chernomorskoe kazachestvo. Kiev, 414.
Golobutskiy, V. (1956). Gaydamatskoe dvizhenie na Zaporozhe vo vremya «Koliivshchiny» i krestyanskogo vosstaniya pod predvoditelstvom Ye. I. Pugacheva. Istoricheskie Zapiski. Moskva, 55, 310–343.
Holobutskyi, V. (1961). Zaporizka Sich v ostanni chasy svoho isnuvannia. 1734–1775 rr., Kyiv., 461.
Hrabovetskyi, V. (1970). Haidamatski rukhy i opryshkivstvo. Koliivshchyna. 1768. Kyiv, 85 86.
Huslystyi, K. (1947). Koliivshchyna: Istorychnyi narys, Kyiv, 15 33.
Koliivshchyna: 1768–1769 roky u dokumentalnii ta memuarnii spadshchyni. T. 1: Dokumenty arkhivu Kosha Novoi Zaporozkoi Sichi (Arkhiv Kosha Novoi Zaporozkoi Sichi: Korpus dokumentiv 1734–1775. T. 6/7: Spravy № 227–229). Kyiv:NAN Ukrainy, In-tut istorii Ukrainy, 494.
Kompan, O. (1970). Vplyv Koliivshchyny na antyfeodalnu borotbu v Rosii, Polshchi i Bilorusii. Koliivshchyna. 1768. Kyiv, 97 108.
Lola, O. (1965). Haidamatskyi rukh na Ukraini 20–60 rr. XVIII st. Kyiv. 130.
Markina, V. (1970). Sotsialno-ekonomichni peredumovy Koliivshchyny. Kyiv, 56–65.
Milchev, V. (2005). U poshukakh «Antysichi»: zaporozki oseredky za mezhamy Volnostei (1740–1760-i rr.). Naukovi zapysky. Zbirnyk prats molodykh vchenykh ta aspirantiv Instytutu ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M.S.Hrushevskoho NAN Ukrainy, 10. 231 250.
Milchev, V. (2008). Sotsialna istoriia zaporozkoho kozatstva kintsia XVII XVIII st. (dzhereloznavchyi analiz). Zaporizhzhia, 369.
Milchev, V. (2015). «Aby ochystyty Vkrainu tak, yak i ranishe bulo»: universaly, manifesty ta ordery yak produkt i kontrahenty haidamachchyny. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, 43, 46 52.
Milchev, V. (2008). Zaporozke haidamatstvo XVIII stolittia yak tradytsiinyi zdobychnytskyi promysel kozatstva. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho derzhavnoho universytetu, Zaporizhzhia, 24, 40 50.
Mishko, D. (1970). Borotba trudyashchikh mas pravoberezhnoї Ukraїni naperedodnі Kolіїvshchini za svoє vizvolennya і vozz’єdnannya z Rosієyu: 30–50-tі rr. 18 st. Kolіїvshchina: 1768 r., Kiїv, 45–55.
Rigelman, A. (1847) Letopisnoe povestvovanie o Maloy Rossii. Moskva, 4.
Skalkovskiy, A. (1845). Naezdy gaydamak na Zapadnuyu Ukrainu v XVIII st. Odessa, 230.
Stetsiuk, K. (1970). Koliivshchyna – narodno-vyzvolne antyfeodalne povstannia na Ukraini XVIII st. Koliivshchyna. 1768. Kyiv, 69 80.
Khraban, H. (1968). Z istorii haidamachchyny. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. 6. 96 103.
Chukhlib, T. (2008). «Haidamachchyna» v Rechi Pospolytii XVIII st. (prychyny povstanskoho rukhu v svitli dzherel z ukrainskoho taboru). Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi: Zbirnyk. naukovykh prats. Kyiv, 8, 116 125.
Shvydko, H. (1996). Ostanni sproby zaporozhtsiv vidstoiaty svoi volnosti. Pivdenna Ukraina XVIII XIX st.: Zapysky naukovo-doslidnoi laboratorii istorii Pivdennoi Ukrainy ZDU. Zaporizhzhia, 2, 12 18.
Shvydko, H. (2001). Aktovi dzherela do istorii Zaporizhzhia ostannikh rokiv yoho isnuvannia. Pivdenna Ukraina XVIII-XIX st.: Zapysky naukovo-doslidnoi laboratorii istorii Pivdennoi Ukrainy ZDU. Zaporizhzhia, 6. 9 14.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
