НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ В ЕМІГРАНТСЬКОМУ ПОТОЦІ З ПОЛЬЩІ ДО ЛАТВІЇ (1928–1939)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35433/history.112051

Ключові слова:

Польща, Латвія, міжвоєнний період, економічна еміграція, національні меншини

Анотація

Метою статті є аналіз участі представників національних меншин у міграційному русі з Польщі до Латвії в 1928-1939 рр.

Наукова новизна полягає у введенні в обіг великої кількості невідомих досі наукових джерел щодо національної структури польських економічних мігрантів у Латвії в обговорюваний період.

Методологія. Під час підготовки статті використані базові принципи історичного пізнання: історизму, науковості, об’єктивності. Конкретні пошукові завдання дослідження вирішувались засобами проблемно-хронологічного (оптимальне залучення тематичної літературно-джерельної бази); історико-порівняльного (аналіз різних джерел та формування відповідних положень й висновків дослідження); критичного аналізу (критичне ставлення до різних джерел) методів.

Висновки. Економічна еміграція з Польщі до Латвії була наслідком соціально-економічної ситуації в обох країнах. Внутрішніми детермінантами еміграції були аграрне перенаселення та бідність польського села. У цій ситуації багато людей побачили шанс покращити своє життя за кордоном. Проблема надлишку робочої сили в польському селі збіглася з періодом економічного зростання в Латвії. У той час, коли Польща боролася з перенаселенням і надлишком робочої сили на селі, балтійська країна намагалася подолати  брак рук для роботи в сільському господарстві. Еміграція до Латвії тривала з 1928 по 1939 рік. Кількість польських робітників, зайнятих у латвійському сільському господарстві, оцінюється в понад 100 000 осіб. Польські емігранти вирізнялися великою національною різноманітністю. Окрім поляків, значний відсоток становили білоруси та литовці, які під час перебування за кордоном стали об’єктом інтересу представників литовської та білоруської діаспори в Латвії.

Біографія автора

Єжи Ґжибовський, Варшавський університет

доктор ґабілітований, професор кафедри міжкультурних досліджень Центрально-Східної Європи факультету прикладної лінгвістики Варшавського університету

Посилання

Archiwum Akt Nowych, MSZ, t. 11605, k. 42.

Archiwum Akt Nowych, MSZ, t. 11606, k. 235.

Archiwum Akt Nowych, MSZ, t. 9596, k. 12.

Archiwum Akt Nowych, MSZ, t. 9896, k. 10, 16-17.

Archiwum Akt Nowych, MSZ, t. 9897, k. 130, 131, 145, 260, 261.

Brzoza, C., Sowa A. (2003). Wielka historia Polski. T. 5. Cz. 1: Polska w czasach niepodległości i II wojny światowej (1918–1945). Kraków, 840 s.

Grzybowski, J. (2021). Emigracja zarobkowa z Polski na Łotwę i do Estonii w latach 1928 – 1939. Warszawa, 386 s.

Janowska, H. (1981). Emigracja zarobkowa z Polski 1918–1939. Warszawa, 338 s.

Kołodziej, E. (1982). Wychodźstwo zarobkowe z Polski 1918–1939. Warszawa, 291 s.

Kopeć, B. (1938). Wychodźstwo sezonowe z Ziemi Wileńskiej do Łotwy. Wilno, 176 s.

Latvijas Valsts vēstures arhīvs, f. 1986, ap. 2, P-1055, l. 3, 58.

Latvijas Valsts vēstures arhīvs, f. 1690, ap. 7, 1679, l. 2-9, 9-11.

Lietuvos Centrinis Valstybės Archyvas, f. 156, ap. 1, b. 69, l. 81.

Lietuvos Centrinis Valstybės Archyvas, f. 51, ap. 12, b. 1887, l. 84, 88, 89.

Łossowski, P. (1972). Kraje bałtyckie na drodze od demokracji parlamentarnej do dyktatury: 1918–1934. Wrocław, 690 s.

Mačiulis, D., Jēkabsons, Ē. (2018). Lietuviai Latvijos Respublikoje 1918–1940 metais. Vilnius, 320 s.

Odlanicki-Poczobutt, S. (1936). Województwo nowogródzkie. Wilno, 496 s.

Ormicki, W. (1938). Struktura demograficzna wychodźstwa sezonowego z Ziemi Wileńskiej do Łotwy w roku 1935. Wilno, 16 s.

Wysłouch, S. (1938). Polacy i Białorusini-katolicy na terenie Wileńszczyzny. Warszawa, 287 s.

Wysłouch, S. (1939). Świadomość narodowa ludności prawosławnej zamieszkującej wschodnie i północno-wschodnie powiaty Wileńszczyzny. Warszawa, 171 s.

Żarnowski, J. (1973). Społeczeństwo Drugiej Rzeczypospolitej 1918–1939. Warszawa, 434 s.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-03-31

Номер

Розділ

Історичні дослідження