РОЛЬ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВИХ ПРОЄКТІВ У НАЛАГОДЖЕННІ ЕФЕКТИВНОЇ СТРАТЕГІЧНОЇ СПІВПРАЦІ В ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.35433/history.112054

Ключові слова:

Польща, Україна, історія України, польсько-українські культурні контакти, російський культурний імперіалізм, 2022, російська агресія в Україні

Анотація

Анотація

Метою статті є висвітлення неоімперської політики Росії, яка на різних історичних етапах використовує ті самі соціотехніки, що спрямовані на дестабілізацію Європи, особливо Центрально-Східної, яку Москва вважає сферою свого впливу та буферною зоною між Росією і рештою європейського континенту. Автори статті представляють російський наратив про польсько-українські відносини, що спрямований на розпалення конфліктів, нагадування про історичні суперечки й провокування проблем у двосторонніх відносинах. В статті наголошено на тому, що російська пропаганда має інституційну підтримку в сфері освіти. Нові покоління росіян вивчають історію у світлі «Концепції нового навчально-методичного комплексу з вітчизняної історії», яка зміцнює поширені російською владою культурні міфи про поляків, українців та польсько-українські стосунки. Мета статті – запропонувати вирішення проблеми на основі аналізу даних.

Методологія. Під час підготовки статті використані базові принципи історичного та культурологічного пізнання: історизму, науковості, об’єктивності. Конкретні пошукові завдання дослідження вирішувались  засобами історико-порівняльного та культурологічного методів (аналіз різних джерел  та  формування  відповідних  положень й висновків дослідження); та критичного  аналізу джерел. Сформульовані у статті вступні висновки зроблені за матеріалами опитувань.

Висновки. Аналіз стану знань молодих поляків про українців та українську культуру й історію України, а також молодих українців про поляків, польську культуру та історію Польщі доводить, що, незважаючи на майже два роки інтенсивних контактів, спричинених повномасштабним російським вторгненням в Україну, вони небагато знають одне про одного. Це все ще дає Росії підстави для дезінформаційної діяльності, дозволяє їй формулювати різні наративи для поляків і українців, і таким чином діяти на шкоду побудові добросусідських польсько-українських відносин. Демістифікація міфів про ідентичність, які використовує Росія для розпалювання польсько-українських конфліктів, є величезним викликом для сучасних українських гуманітаріїв. Діагностика стану знань про історію, культуру та систему цінностей серед молодого покоління поляків та українців, які починають своє професійне життя, має стратегічне значення. Подолання існуючих культурних стереотипів шляхом передачі достовірних знань, діяльності для інтеграції та побудови міжкультурного діалогу, усвідомлення значення існування польсько-української спільноти зі спільним історичним досвідом є основою для побудови тривалих добросусідських стосунків у майбутньому. Таке дослідження проводитиме польсько-українська дослідницька група в рамках проєкту «Welcom in Polszcza», який фінансує Фундація розвитку польської науки.

Ключові слова: Польща, Україна, історія України, польсько-українські культурні контакти, російський культурний імперіалізм, 2022, російська агресія в Україні.

Біографії авторів

Йоанна Ґетка , Варшавський університет

доктор ґабілітований, професор кафедри міжкультурних досліджень Центрально-Східної Європи факультету прикладної лінгвістики Варшавського університету

Моніка Ґронцька, Варшавський університет

кандидат наук, працівник кафедри міжкультурних досліджень Центрально-Східної Європи факультету прикладної лінгвістики Варшавського університету

Ростислав Крамар, Варшавський університет

кандидат наук, працівник кафедри міжкультурних досліджень Центрально-Східної Європи факультету прикладної лінгвістики Варшавського університету

Посилання

Джерела та література

Berting, J., Villain-Gandossi, Ch. (1995), „Rola i znaczenie stereotypów narodowych w stosunkach międzynarodowych: podejście interdyscyplinarne”, w: Walas, T. (red.), Narody i stereotypy, Kraków, s. 13–30.

Darczewska, J. (2015), „Diabeł tkwi w szczegółach wojna informacyjna. W świetle doktryny wojennej Rosji”, Raport OSW, maj. https://www.osw.waw.pl/sites/default/files/pw_50_pl_diabel_tkwi_net.pdf

Darczewska, J. (2019), „«Wojna pamięci»: historia, polityka i służby specjalne Federacji Rosyjskiej”, Przegląd Bezpieczeństwa Wewnętrznego, nr 20(11), s. 13-41.

Eliade, M. (1998), Aspekty mitu, tłum. Mrówczyński, P., Warszawa.

Gruszczak, A. (2011), „Hybrydowość współczesnych wojen – analiza krytyczna”, w: Sokała, W., Zapała, W. (red.), Asymetria i hybrydowość – stare armie wobec nowych konfliktów, Biuro Bezpieczeństwa Narodowego, Warszawa, s. 9–17.

Korczyński, P. (2017), „NKWD kontra «100 tysięcy agentów POW» – zapomniane ludobójstwo 1937–1938”, Polska Zbrojna, http://www.polska-zbrojna.pl/home/articleshow/23152?t=NKWD-kontra-100-tysiecy-agentow-POW-zapomniane-ludobojstwo-1937-1938# (dostęp 09.11.2023).

„KRASP: Na uczelniach w Polsce studiuje ponad 21 tys. studentów z Ukrainy” (2023), Głos nauczycielski, https://glos.pl/krasp-na-uczelniach-w-polsce-studiuje-ponad-21-tys-studentow-z-ukrainy (dostęp 09.11.2023).

Lippmann, W. (1961), Public opinion, New York.

Łubieńska, C. (1911), Sprawa dysydencka 1764-1766. Kraków-Warszawa.

Malinowski, B. (1990), Mit, magia, religia, tłum. Leś, B., Praszałowicz, D., Warszawa.

Materski, W. (2000), „Katyń – motywy i przebieg zbrodni (pytania, wątpliwości)”, Zeszyty Katyńskie, nr 12, s. 26–40.

Noelle-Neumann, E. (1974), „The spiral of silence: A theory of public opinion”, Journal of Communication, vol. 24, nr 3, s. 24–51.

„Polityka Rosji na obszarze poradzieckim” (2017), Wschodni Rocznik Humanistyczny, t. 14, nr 3, s. 66–68.

Szostak, W. (2010), „Mity i stereotypy w komunikacji politycznej”, w: Kosińska-Metryka, A., Gołoś, M. (red.), Mity i stereotypy w polityce. Przeszłość i teraźniejszość, Toruń.

„Trzeci konkurs w programie DLA UKRAINY rozstrzygnięty. Znamy zwycięskie projekty” (2023), https://www.fnp.org.pl/trzeci-konkurs-w-programie-dla-ukrainy-rozstrzygniety-znamy-zwycieskie-projekty-2/ (dostęp 09.11.2023).

„Trzy polskie szkoły Jehora. Czy ukraińskie dzieci integrują się z polskimi?” (2023), Oko.press, https://oko.press/trzy-polskie-szkoly-jehora-ukrainskie-dzieci-integracja (dostęp 09.11.2023).

„Ukraińcy najliczniejszą grupą obcokrajowców na polskich uczelniach” (2023), Newsletter Akademicki. Perspektywy, https://perspektywy.pl/portal/index.php?option=com_content&view=article&id=6938&catid=24&Itemid=119 (dostęp 09.11.2023).

„Większość zagranicznych studentów w Polsce pochodzi z Ukrainy” (2021), Bankier.pl, https://www.bankier.pl/wiadomosc/Studenci-z-Ukrainy-stanowia-najwiekszy-odsetek-na-uczelniach-w-Polsce-8074092.html (dostęp 09.11.2023).

Włodkowska-Bagan, A. (2017), „Kultura strategiczna Rosji”, Sprawy Międzynarodowe, nr 3, s. 36–47.

„Znaczący wzrost liczby ukraińskich studentów na Uniwersytecie Warszawskim” (2023), https://dzieje.pl/edukacja/znaczacy-wzrost-liczby-ukrainskich-studentow-na-uniwersytecie-warszawskim (dostęp 09.11.2023).

„Жириновський запропонував Польщі поділити Україну” (2014), BBC NEWS Русская Служба, https://www.bbc.com/russian/international/2014/03/140324_zhirinovsky_poland_ukraine (dostęp 09.11.2023) [російською мовою].

„Ми русскій мір побудуємо” (2006), Литературная газета, 6–12 грудн я 2006. № 49. С. 7 [російською мовою].

Неменський, O. (2014), „Польсько-українські стосунки на сучасному етапі”, Вопросы национальной стратегии, nr 6, С. 66–88. [російською мовою].

Стаття Владіміра Путіна «Про історичну єдність русскіх та українців» (2021), http://kremlin.ru/events/president/news/66181 (dostęp 09.11.2023) [російською мовою].

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-21

Номер

Розділ

Історичні дослідження