МЕМУАРИ ЯК ЕГО-ДОКУМЕНТИ: ВЕКТОРИ АВТОБІОГРАФІЧНОЇ НАРАЦІЇ, ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
DOI:
https://doi.org/10.35433/history.112066Ключові слова:
мемуари, автобіографія, его-документи, автофікція, автобіографічний пакт, пам’ять, автобіографічна нарація, ідентичністьАнотація
Анотація
Метою статті є аналіз та огляд досліджень зарубіжних науковців щодо проблеми мемуарних джерел, їхнього трактування як его-документів; з’ясування сучасних теорій і дискурсів щодо мотивації та векторів внутрішньої нарації; студії з інтерпретації самопрезентації, вибудови сюжетних конструкцій в мемуарах/автобіографіях; висвітлення взаємовпливу соціального конструювання на пам’ять та розуміння власного «я». Методологія. В ході підготовки дослідження дотримано принципи історизму, багатофакторності, системності, соціокультурного, антропологічного та критично-аналітичного підходів. Застосовано методи історіографічного аналізу та синтезу, компаративістики, наукової критики, системно-аналітичний та історико-порівняльний. Наукова новизна полягає у розкритті концептуальних підходів зарубіжної гуманітаристики щодо вивчення джерельного потенціалу мемуарів, проблеми відображення подієвої рефлексії, пам’яті в письмовій самопрезентації. З’ясовано, що історична наука, соціологія, філологія, психологія активно звертається до студій мемуарів/автобіографій як унікального джерела персонального досвіду, уяви та демонстрації варіативності представлення минулого. Висновки. Мемуари слугують інструментом дослідження соціокультурного й історичного контексту життя та ідентичності їх авторів. Нині его-історія набуває популярності у зв’язку із поширенням інтервенційних автобіографій, які використовують й ті історики, які конструюють історію в реальному часі від першої особи. Его-документи значно розширюють рамки академічних дискурсів, демонструють взаємовідносини особистості та колективу. Відмінною рисою сучасних поглядів американських дослідників (як і авторів мемуарів) є тотожність, об’єднання термінології мемуаристики та автобіографій, тобто поява гібридної форми. Мемуари є виразником замінної традиції у відношенні до офіційної традиції, дають автономію для індивідуального бачення. Мемуари презентують персональні соціальні ролі та їх вплив на історичну реконструкцію. Мемуари/автобіографії є джерелами «автентичних» знань з повсякдення певного континууму, його цінностей на противагу усталеним уявленням, сконструйованим професійними істориками. Сенси пережитого зливаються у смислові формати і організовані у вектори автобіографічної нарації. Історик, який працює з его-документами, як писемними кодами, в ході дослідження отримує нове бачення/знання, яке і розкриває специфіку невідомих фактів, і руйнує сталість вже умовно або фактологічно сформованої думки, тобто ініціює ревізіонізм інформації та революцію в уже усталені твердження, які прирівнюють до канонів.
Посилання
Referеnces
Assman, A. (2012). Prostory spohadu. Formy ta transformatsii kulturnoi pamiati [Простори спогаду. Форми та трансформації культурної пам’яті] / Per. z nim. Dmytrenko K., Doronicheva L., Yudin O. Kyiv : Nika-Tsentr. 440 s. [in Ukrainian].
Anderson, L. (2001). Autobiography. New York : Routledge. 156 p.
Aurell, J. (2015). Making history by contextualizing oneself: autobiography as historiographical intervention. History and Theory. Vol. 54. No. 2. Pp. 244-268.
Aurell, J., Davis, R.G. (2019). History and Autobiography: The Logics of a Convergence. Life writing. Vol. 16. No 4. Pp. 503-511.
Conway M.A., Pleydell-Pearce C.W. (2000). The Construction of Autobiographical Memories in the Self-Memory System. Psychological Review. Vol. 107. No. 2. Pp. 261-288.
Couser, G.T. (2012). Memoir. An Introduction. Oxford, New York : Oxford University Press. 206 p.
Depkat, V. (2019). Ego-documents. Handbook of Autobiography/Autofiction. Vol. I: Theory and Concepts / Ed. by Wagner-Egelhaaf, M. Boston, Berlin : De Gruyter. Pp. 262-267.
Eakin, P.J. (2020). Writing Life Writing. Narrative, History, Autobiography. New York : Routledge. 151 p.
Gilmore, L. (2014). Learning from Fakes: Memoir, Confessional Ethics, and the Limits of Genre. Contemporary Trauma Narratives. Liminality and the Ethics of Form / Ed. Onega, S., Ganteau J.-M. New York : Routledge. Pp. 21-35.
Greyerz, K. (2010). Ego-Documents: The Last Word? German History. Vol. 28. No. 3. Pp. 273-282.
Gronemann, C. (2019). Autofiction. Handbook of Autobiography/Autofiction. Vol. I: Theory and Concepts / Ed. by Wagner-Egelhaaf, M. Boston, Berlin: De Gruyter. Pp. 241-246.
Jakubczak, F. (1989). Zasoby pamiętników. Zasady i zakres ich użytkowania. Ruch Prawniczy, Ekonomiczny i Socjologiczny. Z. 2. S. 259-268.
Kleinreesink, E. (2014). Researching ‘the most dangerous of all sources’: Egodocuments. Routledge handbook of research methods in military studies / Ed. Soeters, J., Shields, P.M., Rietjens, S. New York : Routledge. Pp. 153-164.
Kuczek, M. (2016). Wspomnienia wojenne jako literatura i żródło historyczne w wybranych pamiętnikach okresu II wojny światowej. Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis. Studia Poetica. Vol. 4. S. 116-128.
Lahusen, C. (2019). Memoirs. Handbook of Autobiography/Autofiction. Vol. I: Theory and Concepts / Ed. by Wagner-Egelhaaf, M. Boston, Berlin: De Gruyter. Pp. 626-635.
Łukasik, J.M. (2012). Pamiętniki. W kręgu zainteresowań polskich badaczy. Historia – tradycja – kontynuacja. Debata Edukacyjna. Nr 5. S. 55-63.
Martineau, F. (2013). Written documents: What they tell us about linguistic usage. Touching the Past: Studies in the historical sociolinguistics of ego-documents / Ed. Wal, M.J., Rutten G. Amsterdam, Philadelphia : John Benjamins Publishing Company. Pp. 129-145.
Motzkin, G. (1994). Memoirs, Memory, and Historical Experience. Science in Context. Vol.7. Is. 1. Pp. 103-119.
Piotrowski, A. (2017). Zakorzenienie w historii (teorii) – zakorzenienie w «milieu»: analiza dwu odmian narracji. Biografia i wojna. Metoda biograficzna w badaniu procesów społecznych. Wybór Tekstów / Red. Dopierała, R., Waniek, K. Łódz : Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego. S. 239-259.
Schwalm, H. (2019). Autobiography. Handbook of Autobiography/Autofiction. Vol. I: Theory and Concepts / Ed. by Wagner-Egelhaaf, M. Boston, Berlin: De Gruyter. Pp. 503-519.
Szatur-Jaworska, B. (2001). Analiza pamiętników jako metoda badawcza w nauce o polityce społecznej. Problemy Polityki Społecznej. T. 3. S. 83-94.
Wal M., Rutten G. (2013). Ego-documents in a historical-sociolinguistic perspective. Touching the Past: Studies in the historical sociolinguistics of ego-documents / Ed. Wal, M.J., Rutten G. Amsterdam, Philadelphia : John Benjamins Publishing Company. Pp. 1-17.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Антон Сичевський
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
