ПОСТАТІ ДМИТРА ДАНИЛИШИНА ТА ВАСИЛЯ БІЛАСА В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ РЕЛІГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ
DOI:
https://doi.org/10.35433/history.112087Ключові слова:
Дмитро Данилишин, Василь Білас, Організація українських націоналістів, Українська греко-католицька церква, поклоніння героям, релігія політична, міфологія націоналістична, Друга Річ ПосполитаАнотація
Мета статті – дослідити життя та діяльність Дмитра Данилишина та Василя Біласа в історичному контексті; встановити, у який спосіб т. з. городоцька справа за їхньої участі вплинула на подальшу історію ОУН; прослідкувати становлення культу Біласа–Данилишина.
Методологія. У роботі застосовано загальнонаукові та спеціальні історичні методи, насамперед хронологічний, історико-порівняльний, історико-системний, метод джерелознавчої критики, а також методологію інтелектуальної історії та студій націоналізму.
Наукова новизна. Вперше життя та діяльність Д. Данилишина й В. Біласа проаналізовано в контексті становлення політичної релігії ОУН, для якої поклоніння героям стало одним із наріжних каменів. Поява культу героїв була результатом цілеспрямованої діяльності ОУН. Значення постатей Данилишина й Біласа для організації полягало в тому, що їхній патріотизм і самопосвята дозволили остаточно оформити цей культ. Очевидно, що ОУН сприймала патріотичну молодь як функцію, оцінюючи її конкретних представників з позиції вигоди для власної пропаганди. Показано, як окремі представники УГКЦ вплинули на становлення політичної релігії ОУН. Вперше щодо міфотворчості ОУН застосовано концепцію «мономіфу» Джозефа Кемпбелла.
Висновки. Для Д. Данилишина та В. Біласа головним життєвим викликом стало українсько-польське протистояння у Другій Речі Посполитій. Під впливом пропаганди ОУН вони вважали, що терористична діяльність є виправданим засобом національно-визвольної боротьби. Судовий процес над учасниками городоцької акції ОУН, за наслідками якого Данилишина та Біласа стратили на шибениці, перетворив молодих людей на «ікони» націоналістичного руху. Городоцька справа, завдяки свідченням греко-католицького священника, створила для ОУН нову нішу – можливість позиціонувати своїх членів як новочасних мучеників за Україну. Становлення культу героїв Данилишина й Біласа було, результатом народного визнання цих героїв, а також наслідком націоналістичної пропаганди. Очевидно, що відбувся процес міфологізації цих постатей: відхід від історії реальних людей на користь культу ідеальних героїв націоналістичного підпілля. Завдяки постатям Біласа та Данилишина було усталено оунівський варіант націоналістичного «мономіфу».
Посилання
Джерела та література
Богачевська-Хомяк, М. (2018). Білим по білому: Жінки у громадському житті України. 1884–1939: монографія. Львів: УКУ, 520 с.
Васкан, С. (1933). Данилишин і Білас. Драма в чотирьох діях. Едмонтон: Друкарня Івана Солянича, 30 с.
Війна під час миру. Збройні конфлікти в Європі після Першої світової війни 1917–1923 (2020). За ред. Р. Ґерварта та Дж. Горна. Київ: Laurus, 292 с.
Гаврилів, Т. (2013). Галичина на тлі модернізаційних процесів (очима Йозефа Рота і його героїв). Парадигма: збірник наукових праць. Вип. 7. С. 240-272. URL: 5 http://nbuv.gov.ua/UJRN/paradig_2013_7_25 (дата звернення: 30.05.2024)
Голувко, Т. (2012). Методи й шляхи оздоровлення взаємовідносин у Східній Галичині і східних воєводствах. Ми не є українофілами. Польська політична думка про Україну і українців. Антологія текстів. За ред. П. Коваля, Я. Олдаковського, М. Зухняк; перекл. з пол. С. Гіріка. Київ: ВД «Києво-Могилянська академія», 440 с.
Грицак, Я. (2022). Подолати минуле: Глобальна історія України. Київ: Портал, 408 с.
Гриценко, О. (1998). Міфології, ідеології, громадянські релігії: у пошуках виходу з кризи теоретичного перевиробництва. Дух і літера. № 3-4. С. 167-185. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/5107 (дата звернення: 21.04.2024)
Зайцев О., Беген О., Стефанів В. (2011). Націоналізм і релігія: Греко-Католицька Церква та український націоналістичний рух у Галичині (1920–1930-ті роки) / Заг. ред. О. Зайцева. Львів: Видавництво УКУ, 384 с.
Кемпбелл, Дж. (2022). Тисячоликий герой. Пер. з англ. О. Мокровольського. Львів: Видавництво Terra Incognita, 416 с.
Книш, З. (1973). Городок. Торонто: Срібна сурма, 551 с.
Кравцова Г. (2019). Пісні-хроніки періоду національно-визвольних змагань ХХ ст.: теми, мотиви, образи (на матеріалах, зібраних у Стрийському районі). Народознавчі зошити. № 5 (149). С. 1191-1199. URL: https://nz.lviv.ua/archiv/2019-5/14.pdf (дата звернення: 08.03.2024)
Ленкавський, С. (2002). Коли дзвони дзвонили над Городком. Український націоналізм. Твори. За ред. О. Сича. Т. 1. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, С. 221-230.
Мицик, Ю. (2020). Спроба створення українського Голлівуду (Микола Новак). Кіно – Театр. № 2. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/19199 (дата звернення: 30.05.2024)
Мірчук, П. (2007). Нарис історії ОУН. 1920–1939 роки. Вид. третє, доп. Київ: Українська видавнича спілка, 1006 с.
М-к, В. (1940). Городок Ягайлонський. Прага: Секція мистців, письменників та журналістів УНО в Празі, 32 с.
Пастух, Р. (2017). Народні герої Білас і Данилишин у фольклорі та художній літературі. Дрогобицький краєзнавчий збірник. Спец. вип. 3. С. 198-202. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dkz_2017_Spets.vip.3_18 (дата звернення: 08.03.2024)
Посівнич, М. (2012). Життя на тлі історії ОУН: Білас і Данилишин. Львів: Афіша, 172 с.
Посівнич, М. (2017). Підпільно-революційна діяльність Василя Біласа і Дмитра Данилишина: до 85-ї річниці Героїчного чину. Дрогобицький краєзнавчий збірник. Вип. 3. С. 188-197. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dkz_2017_Spets.vip.3_17 (дата звернення: 07.03.2024)
Посівнич, М. (2017). Політичний портрет Василя Біласа і Дмитра Данилишина. Східноєвропейський історичний вісник. Спец. вип., С. 116-125. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eehb_2017_Spets.vip._12 (дата звернення: 07.03.2024)
Терор як засіб самооборони (1929). Сурма. Число 1 (16). С. 3.
Чайковський, Д. (1969). Білас і Данилишин. Нью-Йорк: Видавництво Організації оборони чотирьох свобід України, 278 с.
Шліхта, І. (2011). Західноукраїнський націоналізм міжвоєнного періоду крізь призму теорії націоналізму Ернеста Ґелнера. Наукові записки НаУКМА: Історичні науки. Вип. 117. С. 24-31. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/eabaf749-d077-4992-a837-96ba9e17d416/content (дата звернення: 30.05.2024)
Шухевич, С. (1991). Моє життя. Спогади. Лондон: Видання Української видавничої спілки, 619 с.
Щербій, В. (1964). Голгота. Сценічний етюд у трьох відслонах. Вісник. Суспільно-політичний місячник. Число 4 (184). С. 22-24.
Brubaker, R. (2012). Religion and Nationalism: Four Approaches. Nations and Nationalism. № 18. P. 2-20. URL: https://doi.org/10.1111/j.1469-8129.2011.00486.x (дата звернення: 30.05.2024)
References
Bohachevska-Khomiak, M. (2018). Bilym po bilomu: Zhinky u hromadskomu zhytti Ukrainy. 1884–1939: monohrafiia. Lviv: UKU, 520 s.
Vaskan, S. (1933). Danylyshyn i Bilas. Drama v chotyrokh diiakh. Edmonton: Drukarnia Ivana Solianycha, 30 s.
Viina pid chas myru. Zbroini konflikty v Yevropi pislia Pershoi svitovoi viiny 1917–1923 (2020). Za red. R. Gervarta ta Dzh. Horna. Kyiv: Laurus, 292 s.
Havryliv, T. (2013). Halychyna na tli modernizatsiinykh protsesiv (ochyma Yozefa Rota i yoho heroiv). Paradyhma: zbirnyk naukovykh prats. Vyp. 7. S. 240-272. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/paradig_2013_7_25 (data zvernennia: 30.05.2024)
Holuvko, T. (2012). Metody i shliakhy ozdorovlennia vzaiemovidnosyn u Skhidnii Halychyni i skhidnykh voievodstvakh. My ne ye ukrainofilamy. Polska politychna dumka pro Ukrainu i ukraintsiv. Antolohiia tekstiv. Za red. P. Kovalia, Ya. Oldakovskoho, M. Zukhniak; perekl. z pol. S. Hirika. Kyiv: VD «Kyievo-Mohylianska akademiia», 440 s.
Hrytsak, Ya. (2022). Podolaty mynule: Hlobalna istoriia Ukrainy. Kyiv: Portal, 408 s.
Hrytsenko, O. (1998). Mifolohii, ideolohii, hromadianski relihii: u poshukakh vykhodu z kryzy teoretychnoho perevyrobnytstva. Dukh i litera. № 3-4. S. 167-185. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/5107 (data zvernennia: 21.04.2024)
Zaitsev O., Behen O., Stefaniv V. (2011). Natsionalizm i relihiia: Hreko-Katolytska Tserkva ta ukrainskyi natsionalistychnyi rukh u Halychyni (1920–1930-ti roky) / Zah. red. O. Zaitseva. Lviv: Vydavnytstvo UKU, 384 s.
Kempbell, Dzh. (2022). Tysiacholykyi heroi. Per. z anhl. O. Mokrovolskoho. Lviv: Vydavnytstvo Terra Incognita, 416 s.
Knysh, Z. (1973). Horodok. Toronto: Sribna surma, 551 s.
Kravtsova H. (2019). Pisni-khroniky periodu natsionalno-vyzvolnykh zmahan KhKh st.: temy, motyvy, obrazy (na materialakh, zibranykh u Stryiskomu raioni). Narodoznavchi zoshyty. № 5 (149). S. 1191-1199. URL: https://nz.lviv.ua/archiv/2019-5/14.pdf (data zvernennia: 08.03.2024)
Lenkavskyi, S. (2002). Koly dzvony dzvonyly nad Horodkom. Ukrainskyi natsionalizm. Tvory. Za red. O. Sycha. T. 1. Ivano-Frankivsk: Lileia-NV, S. 221-230.
Mytsyk, Yu. (2020). Sproba stvorennia ukrainskoho Hollivudu (Mykola Novak). Kino – Teatr. № 2. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/19199 (data zvernennia: 30.05.2024)
Mirchuk, P. (2007). Narys istorii OUN. 1920–1939 roky. Vyd. tretie, dop. Kyiv: Ukrainska vydavnycha spilka, 1006 s.
M-k, V. (1940). Horodok Yahailonskyi. Praha: Sektsiia mysttsiv, pysmennykiv ta zhurnalistiv UNO v Prazi, 32 s.
Pastukh, R. (2017). Narodni heroi Bilas i Danylyshyn u folklori ta khudozhnii literaturi. Drohobytskyi kraieznavchyi zbirnyk. Spets. vyp. 3. S. 198-202. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dkz_2017_Spets.vip.3_18 (data zvernennia: 08.03.2024)
Posivnych, M. (2012). Zhyttia na tli istorii OUN: Bilas i Danylyshyn. Lviv: Afisha, 172 s.
Posivnych, M. (2017). Pidpilno-revoliutsiina diialnist Vasylia Bilasa i Dmytra Danylyshyna: do 85-yi richnytsi Heroichnoho chynu. Drohobytskyi kraieznavchyi zbirnyk. Vyp. 3. S. 188-197. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dkz_2017_Spets.vip.3_17 (data zvernennia: 07.03.2024)
Posivnych, M. (2017). Politychnyi portret Vasylia Bilasa i Dmytra Danylyshyna. Skhidnoievropeiskyi istorychnyi visnyk. Spets. vyp., S. 116-125. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eehb_2017_Spets.vip._12 (data zvernennia: 07.03.2024)
Teror yak zasib samooborony (1929). Surma. Chyslo 1 (16). S. 3.
Chaikovskyi, D. (1969). Bilas i Danylyshyn. Niu-York: Vydavnytstvo Orhanizatsii oborony chotyrokh svobid Ukrainy, 278 s.
Shlikhta, I. (2011). Zakhidnoukrainskyi natsionalizm mizhvoiennoho periodu kriz pryzmu teorii natsionalizmu Ernesta Gelnera. Naukovi zapysky NaUKMA: Istorychni nauky. Vyp. 117. S. 24-31. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/eabaf749-d077-4992-a837-96ba9e17d416/content (data zvernennia: 30.05.2024)
Shukhevych, S. (1991). Moie zhyttia. Spohady. London: Vydannia Ukrainskoi vydavnychoi spilky, 619 s.
Shcherbii, V. (1964). Holhota. Stsenichnyi etiud u trokh vidslonakh. Visnyk. Suspilno-politychnyi misiachnyk. Chyslo 4 (184). S. 22-24.
Brubaker, R. (2012). Religion and Nationalism: Four Approaches. Nations and Nationalism. № 18. P. 2-20. URL: https://doi.org/10.1111/j.1469-8129.2011.00486.x (data zvernennia: 30.05.2024)
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Ірина Шліхта
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
