СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ МІСЦЕВИХ ТОПОНІМІЧНИХ КОМІСІЙ З ДЕКОМУНІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО ПРОСТОРУ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ ХХ – ПЕРША ЧВЕРТЬ ХХІ СТ.)

Анотація

Метою роботи є розгляд процесів створення та діяльності місцевих комісій з декомунізації публічного простору в Україні наприкінці ХХ – у першій чверті ХХІ ст. Методологія наукового дослідження ґрунтується на основі базових принципів історичного пізнання з урахуванням загальнонаукових та спеціальних історичних методів, міждисциплінарного підходу, соціологічних, культурологічних й топонімічних інструментів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що тут уперше комплексно проаналізовано процеси створення й діяльності місцевих топонімічних комісій з декомунізації публічного простору в Україні наприкінці ХХ – у першій чверті ХХІ ст. У результаті автор приходить до висновків, що важливу роль у декомунізації публічного простору в Україні наприкінці ХХ – у першій чверті ХХІ ст. відіграли місцеві топонімічні комісії. Вони стали консультативно-дорадчими структурами при органах місцевого самоврядування, готуючи пропозиції щодо декомунізації публічного простору (перейменування топонімів, які пов’язувалися з радянськими й російськими імперськими реаліями). Місцеві топонімічні комісії створювалися у кілька етапів: від початку проголошення державної незалежності України; після прийняття декомунізаційних законів; під час повномасштабної російсько-української війни. У більшості випадків, особливо на початку 1990-х років, декомунізація публічного простору відбувалася зусиллями органів місцевого самоврядування, адже обов’язкове створення топонімічних комісій не передбачалося законодавством. Іноді пропозиції топонімічних комісій з декомунізації публічного простору не підтримувалися частиною мешканців населених пунктів та органами місцевого самоврядування. У 1990-х роках це пов’язувалося з тим, що деякі «радянські» топоніми називали іменами українських національних діячів, ставлення до яких у суспільстві було неоднозначним. Останнім часом виникали дискусії щодо перейменування топонімів, які були пов’язані із пам’яттю про Другу світову війну та імперським спадком. Вирішення подібних проблемних питань відбувалося шляхом їх додаткового обговорення.