ВЕНЕРИЧНІ ХВОРОБИ В ЧЕРВОНІЙ АРМІЇ ТА ПАРТИЗАНСЬКИХ ЗАГОНАХ У РОКИ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ: ПРОФІЛАКТИКА, МЕТОДИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ТАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ

Анотація

Мета статті дослідити розповсюдження венеричних хвороб у військах Червоної армії та партизанських з’єднаннях поміж військовослужбовців, розкрити масштаб проблеми та методи її вирішення командним складом і запровадження профілактичних заходів медичним персоналом, показати як бійці та командири самотужки намагалися боротися з хворобами. Автор також намагається проаналізувати використання Червоною армією та Вермахту венеричних хвороб в якості інструменту ведення війни. Методологія. У розвідці використовувався інструментарій історії повсякдення в умовах війни, досліджень турботи про тіла, які зазнали насильства під час війни, політики та практики допомоги іншим, соціально-історичний аналіз, міждисциплінарні підходи, джерелознавчий і дедуктивний методи. Наукова новизна статті полягає у вивченні розповсюдження та лікування венеричних недуг у Червоній армії та партизанських загонах, намаганні військового командування впливати на проблему не лише через медикаментозне лікування, а використання різних санітарно-профілактичних та виховних заходів, спробах німецької армії розповсюджувати статеві хвороби у радянських військах з метою їх дестабілізації. Висновки. На основі наявного матеріалу автор доходить до висновків, що наприкінці німецько-радянської війни у військах Червоної армії та партизанських з’єднаннях однією із багатьох медичних проблем було розповсюдження венеричних хвороб, а зважаючи на їх тривалий термін лікування, військовослужбовці іноді навмисно інфікувалися, аби уникнути бойових дій на фронті. Військове керівництво намагалося боротися з недугами різними методами. Найпоширенішими серед них були: профілактичні бесіди, медикаментозне та амбулаторне лікування, масові огляди цивільних жінок, інколи, переважно в партизанських загонах, доходило до розстрілу тих, кого вважали джерелом інфекції. Незважаючи на різноманітні заходи, повністю викорінити венеричні хвороби поміж солдатів Червоної армії та радянських партизанів під час війни, не вдалося. Аналіз спогадів учасників німецько-радянської війни та військові документи дають змогу припустити, що обидві сторони протистояння нерідко використовували хворих на венеричні недуги,  для їх розповсюдження ворожому таборі.