КОРДОНИ І ПРИКОРДОННЯ В СОЦІОІСТОРИЧНОМУ ВИМІРІ

Анотація

Метою статті є висвітлення сутності феномена кордонів і прикордонь у соціоісторичному вимірі, аналіз їхньої еволюції від геополітичних і адміністративних меж до складних культурних, ідентифікаційних і символічних просторів взаємодії. Автори розглядають кордон як багаторівневий конструкт, що водночас структурує простір, впорядковує соціальні взаємини та відображає цивілізаційні трансформації. Методологічна основа дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, який поєднує історіософський, соціологічний, культурологічний і політологічний аналіз. Використано історичний і структурно-функціональний методи та принципи науковості, історизму, системності й узагальнення. Наукова новизна. У статті обґрунтовано положення про те, що кордон є не лише лінією розмежування, а насамперед динамічним соціальним і культурним явищем. Запропоновано трактування прикордоння як простору зустрічі, взаємодії-інтеракції та цивілізаційних, етнокультурних і політичних взаємовпливів. Розкрито роль прикордонь у формуванні національних ідентичностей і в переосмисленні історичних наративів у сучасному світі. Висновки. Узагальнено, що кордони в соціоісторичному вимірі постають як відображення суспільних трансформацій і визначають напрям їхнього розвитку. У глобалізовану епоху вони дедалі частіше набувають гібридного характеру і поєднують фізичні, ментальні та символічні компоненти. Аналіз показує, що прикордоння перетворюється на своєрідну «лабораторію історії», де формуються нові моделі співіснування, толерантності та самоідентифікації. Розуміння соціоісторичної природи кордонів має вагоме значення для осмислення сучасних процесів у міжнародних відносинах, а також для формування стратегій подолання конфліктності й зміцнення культурного діалогу в Європі та світі.