DOI: https://doi.org/10.33287/112004

ПРОЕКТИ «НОВОГО ХАРКОВА» І «ВЕЛИКОГО ЗАПОРІЖЖЯ» ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ МІСТОБУДІВНИХ ПОШУКІВ ПЕРІОДУ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ

Volodymyr Rybachok

Анотація


У 1929 р. в СРСР розгорнулася всесоюзна публічна кампанія з обговорення перспектив розвитку радянського містобудування, відома як дискусія про соціалістичне розселення. Ії основними учасниками стали не лише тогочасні провідні архітектори та містобудівники, а й вищі партійні і державні діячі. Під впливом утопічних містобудівних ідей, які виникли у ході дискусії щодо проблем соціалістичного розселення, українські архітектори-конструктивісти здійснили розробку генеральних планів реконструкції і розширення житлової інфраструктури двох промислових центрів – Харкова та Запоріжжя. Однак, конструктивістські проекти «Великого Запоріжжя» і «Нового Харкова» запропоновані І. Малоземовим, П. Хаустовим та П. Альошиним не були реалізовані у повному обсязі, оскільки характер їх планувальних рішень йшов врозріз із базовими положенням реальної містобудівної політики сталінського керівництва.
Висловлюється думка, що створені українськими зодчими плани «Нового Харкова» і «Великого Запоріжжя» були втіленням авторського бачення зразкової моделі соціалістичного міста. На основі провідних ідей радянського авангарду, автори проектів запропонували оригінальну архітектурно-планувальну концепцію забудови, яка не мала нічого спільного із містобудівним досвідом попередніх часів. Однак ці архітектурні пропозиції виявилися не актуальними в СРСР наприкінці 1920-х рр. В умовах сталінської індустріалізації партійний апарат надавав житловому будівництву другорядного значення. Як наслідок, масштабні проекти «Нового Харкова» та «Великого Запоріжжя» було визнано «помилковими».
Методологія: у статті було застосовано історико-генетичний метод для визначення генезису концепції лінійної забудови, з’ясування походження ідеї житлового комбінату та розкриття обставин виникнення задуму уніфікації міської інфраструктури, втілених українськими авангардистами у архітектурно-планувальних рішеннях проектів «Нового Харкова» і «Великого Запоріжжя». Компаративний метод дозволив визначити невідповідність змісту ідеалістичних поглядів радянських конструктивістів реальній суті сталінської урбаністичної політики. Завдяки історико-системному методу вдалося дійти розуміння, що заплановані у проектах «Нового Харкова» і «Великого Запоріжжя» об’єкти міської інфраструктури повинні були вступати у функціональну взаємодію, утворюючи єдиний урбаністичний механізм.
Висновки. Початок 20-х рр. ХХ ст. в історії радянської України, так і в цілому Радянського Союзу, позначився появою цікавих наукових, мистецьких, архітектурних проектів. Ейфорія від віри у створення «нового» світу, побудови «справедливого» суспільства для представників всіх соціальних верств характеризувала загальні настрої та надихала інтелектуалів й митців на творчі пошуки. Проте, період «загравання» радянської влади з елітами був нетривалим. Її авторитарна сутність, з актуалізацією на мілітаризацію країни, не залишала простору для творчої ініціативи та розвитку індивідуальності. На початку першої п’ятирічки у владних кулуарах було прийнято рішення про відмову від масового спорудження комфортного житла для робітників. Усі ресурси планувалося зосередити на будівництві об’єктів важкої промисловості. Тому футуристичні проекти «Нового Харкова» і «Великого Запоріжжя» були відхилені через їх невідповідність істинній державній урбаністичній доктрині періоду індустріалізації.


Ключові слова


авангард; дискусія; індустріалізація; соціалістичне розселення; генеральний план; конструктивізм; містобудування; усуспільнений побут

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Aloshyn, V. (1985). Urban planning searches in Ukraine in the 1920s – early 1930s. Construction activity and architecture, (10), 22–26.

Borysenko, M. (2013). Housing and household activities of the Ukrainian urban population in the 20-30s. of the twentieth century. K.: Stylos, 270 p.

Hohokhiia, N. (2003). Ukrainian "social city" in 1930s: dreams and reality.Visnyk of Luhansk Pedagogical University named after Taras Shevchenko,(6), 196–199.

Yefremov, N. (1934). The layout of the Great Zaporizhzhia. Sorehor, (1), 22.

Ilchenko, M. (2018) Urban development and urban planning experiments. Work, Exhaustion and Success: Donbas Industrial Monomists. Lviv: Individual entrepreneur Shumylovych, 71-96.

Kazus, I. (2009). Soviet architecture of the 1920s: the organization of construction. М.: Progress-Traditsiya, 464 p.

Liubavskyi, R. (2016). The daily life of Kharkiv workers in the 1920s – early 1930s.Kharkiv: Rarytety Ukrainy, 226 p.

Meierovych, M., Konysheva, E., Hmelnytskyi, D. (2011). The cemetery of the social cities: urban planning policy in the USSR (1928-1932). М.: ROSSPEN, 270 p.

Sabsovych, L. (1930). Socialist cities. М.: Moskovskiyrabochiy, 124 p.

Khaustov, P. (1930). Great Zaporizhzhia. М.: Molodaya gvardiya, 25–27.

Khazanova, V. (1980). Soviet architecture of the first five-year schedule plan: Problems of the city of the future. М.: Nauka, 373 p.

Khan-Mahomedov, S. (1996). The architecture of the Soviet avant-garde. М.: Stroyizdat, 709 p.

Khmelnytskyi, D (2007). Stalin's architecture. Psychology and style. М.: Progress-Traditsiya, 560 p.

Khmelnytskyi, D. (2007). Architect Stalin. М.: NLO, 312 p.

«About work on the restructuring of everyday life». Resolution of the Central Committee of the All-Union Communist Party (Bolsheviks) of May 16, 1930. http://ussr.totalarch.com/work_restructuring_life




Copyright (c) 2020 Volodymyr Rybachok