МЕДІЙНИЙ ДИСКУРС ВЛАДИ ТА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ: СИМВОЛІЧНИЙ ВИМІР НОВІТНЬОГО МІФУ УКРАЇНИ
Ключові слова:
національна ідентичність, символ, дискурс, міф, філософська антропологіяАнотація
У статті піднято питання щодо кореляції між вербальним(дискурс) та ейдетичним (символіка та медійна візуалізація) образами
влади і проблематики національної ідентичності у межах суспільної
свідомості. Концепт ідентичності розглянуто як екзистенціал (М.
Гайдеггер), а також в ментальному, психосоматичному аспектах та як
специфічну когнітивну конструкцію. З’ясовано актуальність філософеми
символу в контексті філософсько-антропологічного аспекту національної
ідентичності. Акцентовано символічний характер механізмів утворення
та функціонування новітнього міфу України, що мав би стати підґрунтям
концепції національної ідентичності, адекватної викликам часу, у
формах свідомості різного ступеня загальності – від теоретичної
рефлексії до масової ідеології.
Посилання
Беньямін В. Вибране. – Львів : Літопис, 2002. – 212 с.
Пекар В. Про національні ідентичності / Незалежний
культурологічний часопис «Ї». [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http: // www.jimagazine.lviv.ua/anons2013/Pekar_Pro_ national_identych.htm.
Тейлор Ч. Джерела себе. Творення новочасної ідентичності. –
К. : Дух і літера, 2005. – 691 с. – С. 99.
Тернер В. Символ и ритуал. – М. : Наука, 1983. – 277 с.
Філософи про культуру й пропаганду: конспект
найважливіших цитат / Читомо. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http: / /www.chytomo.com/news/filosofi-prokulturu-j-propagandu-konspekt-najvazhlivishix-citat.
Яковенко Н. Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії
уявлень та ідей в Україні 16 – початку 18 ст. – К. : Laurus,
MMXII. – 470 c. – С. 135.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2015 Павло Кретов, Олена Кретова
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).